Лягло проміння золоте
На дно струмка та вмить згоріло.
З думками знову щось не те,
Хочуть звільнитися від тіла.
На березі руйнуєш час,
Очима п’єш крихку природу.
Це все створили ще до нас,
Та дякувати не виходить.
Пусті слова затоплять світ,
Не вбереже ковчег історій.
Для чого людству заповіт?
Його не слухатиме море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847739
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2019
автор: Юлія Рябенко