Наче співи крізь мозок слова її
Як її, може мова крапок, руїн
Бо ж колише, хитає, жнива не йдуть
Хтось міцніше кохає (виски гудуть)
Наче бачу крізь решето відчуттів
Хтось зустрівшись тікає (лишає тінь)
Не цікавимо - бути скупими нам
Не найдемо двозначність пустим словам
Вистачає сумління глушити сни
Бо другими не бути - тіла тісні
Головне тут, себе пробачити
Як міняєш.., що має значення
Горе розуму (бути наївним страх)
Страх себе загубити в її очах.
Тут час головний, він знає суть
Час все забуває і ти забудь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2019
автор: Рости Слав