Чаїнка в оці гіркла і сльозила.
Обходили запеклі жартуни.
Ще тимчасово складені вітрила.
Ще поки даль в обіймах сивини.
Зажевріє рожевим оксамитом
Далекий і незнаний горизонт.
Красуня осінь, вінчана із літом,
Кленовий одягне собі кулон.
І випружняться клини і лекала,
Мов напнута, неторкана струна.
Такою я себе іще не знала,
Хоча ми в дзеркалі стрічаємся щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847817
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Оксана Дністран