Червоні нитки - у попіл,
І мрії - із димом, з вітром.
Обійми, людські турботи
Ти з болем кидай під вікна.
Метелик - він білий дуже.
Та спробуй забрати крила,
І світ, до всього байдужий,
Напне їх чужим вітрилом.
Я хочу співати - плачу,
Бо голос забрали квіти:
Червоні, назавжди згаслі;
Пелюсток не зміг зігріти.
Живеш у дурнім спектаклі.
У тебе тремтять долоні.
На щоках застиглі краплі.
То сльози. Вони солоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847866
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2019
автор: Єва Рубентем