Цінуй її, поки вона твоя,
Хвилюється, ревнує, метушиться.
Цінуй її, поки твоє ім'я
В устах її від ніжності іскриться.
Цілуй її, допоки ще вона
Від губ твоїх і гине, й воскресає,
Запалюй поцілунками серця,
Хай іскра ця між вами не згасає.
Люби її і грішну, і святу,
Капризну, милу, вперту і тендітну,
Люби, люби, люби її таку!
І все найкраще у її душі розквітне.
Лелій її, немов небесний дар,
Якщо вже поселився в її серці,
Бо скільки би ти жінці не віддав,
Від неї все сторицею вернеться.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848042
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2019
автор: Зоряна Кіндратишин