Холодний дощ, який же він холодний…
Пройшов крізь серце, заморозив душу.
Неначе йшов не з неба, а з безодні
І видавалось холодом задушить.
Чи то у жилах кров уже не гріє,
А чи кохання затихати стало,
Чи може вже моя душа старіє,
Чи тіло мре від холоду помалу?
Та ще надія калатає в грудях,
Ще нездійснених мрій багато в світі,
Які чомусь по перелісках блудять,
Яких не можу виловити в сіті.
Холодний дощ, який же він холодний…
Пройшов крізь серце, заморозив душу.
Та я живу далеко від безодні
І я ще довго - довго жити мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848138
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: Віталій Назарук