Він щедро роздавав себе по крихті
Охочим безогля́дно так – беріть.
Той дар вважали здатні все купити
Замінником дешевим на обід.
Рекламою давались обіцянки.
Роззяви задивлялися на скло.
В полоні золотої лихоманки
На вулиці від закликів гуло.
Це потім вже, коли пішов сердешний,
Опам’ятався, кинувся народ.
Під носом зневажається безмежне.
Не ціниться усе без перешкод.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848154
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: Оксана Дністран