Із пультами від "щасть" – шпаки і шкапи
у заспаних районах сіл і міст.
Тож годі адекватників шукати,
де боги – телевізор, телеміст.
Мости людські – в запилених архівах, –
крихкі скарби коштовних намистин.
Мурашники багатоповерхівок
хтось хитрий недаремно намостив.
Звитяжці. Здобули свої факапи.*
Таких ще світ не бачив молодців.
У мізках – архаїчні перфокарти.**
Мислителів, мов жужіль,*** – у відсів.
Не пніться після програної раті.
На грудях пізно рвати сорочки.
Згасає в чорториях охлократій
пломінчик волі, дикий і рвучкий.
Отож над усіма – шпаки і шкапи.
Самі лиш "мудрагелі" та "уми".
І всяк більш-менш нахабніший, шмаркатий
своїх п'ять пальців прагне устромить.
Майстри – з розумним виглядом повчати.
Експертів – тьмуща тьма, куди не плюнь!
Скрізь пхнуться, лізуть в бесіди і чати.
Мов миші, повилазили із клунь.
Хоча... розваг і їжі – скільки влізе!
Все 'дно ми – в леті марному до зорь.****
А ще у нас є вірний телевізор –
нічний і денний, пильний наш дозор.
© Сашко Обрій.
* з англ. "fuck up" – невдача
** носії інформації, призначені для використання в ранніх системах автоматизованої обробки даних.
*** залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу.
**** зі вступу до поеми "Мазепа" В. Сосюри:
"Навколо радощів так мало…
Який у чорта “днів бадьор”,
Коли ми крила поламали
У леті марному до зорь."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848216
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2019
автор: Олександр Обрій