Імˊя її читатимеш між зорями -
У спалаху жертовне самозречення.
Останній свідок спомину розораний,
Ступає памˊять в забуття приречено.
А спогади випрошують весняного,
І шкіряться за тим, що не здійснилося.
Почути б голосу востаннє пряного,
Та віри у молитві не лишилося.
Світи розхитані та розмежовані,
Дороги паралельно коридорами.
І виють , виють вироком приховані
Недолі під скорботними іконами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848327
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2019
автор: Олена Жежук