Світились оченята від надії,
Що прийде час і збудуться ще мрії.
Торкнеться промінець тепла живого
І дівчинка підніметься на ноги.
Не будуть болі більше турбувати,
Вона піде світанки зустрічати.
Омиють ноги прохолодні роси,
Калина цвіт вплете в розкішні коси.
Не буде у душі медикаментів,
Боятися не буде, щоб не вмерти.
Фізичну біль не буде більш терпіти,
Звичайно буде, як людина жити.
Вона, мов балерина - затанцює
І світ великий в фарбах розмалює.
Цю радість у вірші не передати,
Коли живеш - так хочеться літати.
І може пролетять літа і роки,
В поезію вона ще зробить кроки.
Її життя минатиме щасливо,
Тому, що в слові, завжди, живе сила.
Тепер по іншому життя складеться
І новим ритмом серденько заб'ється.
І буде той, що ще теплом зігріє,
Тоді і збудуться - завітні мрії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848375
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)