Подарую тобі довгі сутінки,
Що наснились у сні-весні,
Верболозу роззЕлені сукеньки,
Довгі тіні в ріці на дні.
Подарую тобі довгий березень,
Той , де просліску сніг в устах,
Де ще пахне торішністю вересень,
І не міряє вирії птах.
Обдарую тебе …тільки мріями.
…Якщо знаєш скажи, скажи:
Хто здмухнув з мене довгими віями
Моїх прагнень хисткі вітражі?
І не віриться в завтрашність втомлено,
В розвесЕлений день з пісень,
Щось давно й незаживно надломлено,
Там де серце.
Та ще не все.
Подарую тобі білу віхолу,
Ще сніжить сивина сивин,
Ще живий, ще люблю, іще дихаю,
Іще прагну епохи змін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848511
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: Валентин Довбиш