Лоскоче вітер крилами долоні,
Червоне сонце в небі догорає,
Хмільна душа в осінньому полоні
Замріяно з листочками кружляє.
І знов з тобою стрілись біля ватри,
В моїх руках вино, в твоїх - гітара,
Ти щось співав про очі Клеопатри,
А в небі кволо скупчувались хмари.
Хотілося тобі про щось сказати,
Про те, що пліснявіє у глибинах,
Про те, про що не хочеться мовчати
Словами, що дрімають в павутинах.
Та замість слів взяла й поцілувала,
Всі літери розбіглись по щілинах,
Нас осінь у коханні погойдала
На теплих, золотих, м'яких тканинах.
В ті дні, коли дерева майже лисі,
Приходжу до багаття - ти чекаєш,
І щоб знайшла вогонь в густому лісі,
Про очі Клеопатри щось співаєш.
Пролився дощ на землю пожовтілу
І тільки дим від полум'я лишився,
Сховала душу від дощів сп'янілу,
Ти зник кудись. На цьому сон скінчився.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848512
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: Sukhovilova