* * *
Десь за крилами світу
Без лунких переваг
Душу, небом вповиту,
Я ношу, ніби стяг.
Наче біла ворона
В чорнім небі вона.
Не мовчала у схронах,
Не кричала у снах.
Почувалась у тілі,
Як туман у яру.
А крізь неї летіли
Вічні сховища рун.
Та трималась запекло
За відваги таїн.
І хештегом #упекло
Не заманиш її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848520
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2019
автор: aleksgun