Я залишусь назавжди такою,
На всю цю мить – на все своє життя,
Сильною і водночас слабкою,
Десь буде стиснуте серце биття.
Я не зможу самостійно зав'язати волосся,
Не зможу без вагань туди, куди схочу гайнути,
Не зможу віночок сплести із квіток, із колосся,
Не зможу в сяйво всіх своїх тремтливих мрій пірнути.
Я не хочу, не буду виказувати німу вразливість
І буду боротися за кожну грань, за кожну можливість.
Я не буду падати в прірву чи уявляти жахливість
І буду виховувати та гартувати сміливість.
Я буду шукати свою цікавість,
Своє щастя, свою радість,
Свою незнану, лагідну яскравість
І відпускатиму заздрість.
Так, я лишусь назавжди такою,
Але це не має мені заважати жити на повну.
Буду і сильною, і слабкою.
Та я не вправі марнувати жодну миттєвість коштовну.
30.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2019
автор: Оля Тимошенко