"Нехай тебе більш не тривожать слова оці", —
тримає шматок вересневого золота у руці:
липове серце, розділене смужкою навпіл —
лінія долі на жовтогарячій мапі —
протяг ганяв його, наче метелика, по канапі,
купав у ранковім сонячнім молоці.
Ви все ж відбулися, вдяглись, підняли гордовито голови й комірці,
мовляв, ми з отих, хто не входить в одну і ту ж річку двічі,
ми ті, в кого розпач ніколи не з'явиться на обличчі,
знавці перехресть та експерти з підвищення цін
на власну жагу, на байдужість як спокою запоруку,
тож, друже, врочисто вітаймо свободу свою й розлуку,
нехай же тебе не тривожать слова оці.
Ось так вона мовчки тримає його за руку.
Він теж не говорить, аби не змінитися на лиці.
#Єлена_Дорофієвська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2019
автор: Єлена Дорофієвська