Збудився ранок з гульки буревію,
Умився росами, розпушив вії
Та вбрався у рожеву, з хмар, сорочку,
Підперезався вітерцем разочок.
Від чобіток відмовився – червоних,
Пошльопав босий по дорогах чорних.
Присів близенько хати на осонні,
На дідовім старесенькім ослоні,
Зчудований пташиним щебетанням,
Людською метушнею від світання.
Обласканий бешкетливим промінням,
Налущив трохи з соняхів насіння,
Погнав качки і гуси до озерця,
Корові дав напитися з відерця.
Хрумку хлібину витягнув із печі –
Зробив чимало й тільки добрі речі.
19 вересня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2019
автор: палома