Крутий Слава до коханки
(Випала така нагода)
Їхав полем, милувався,
Яка гарна в нас природа.
Тільки в’їхав в лісосмугу
І незчувся бідний Слава,
Як машина мертво сіла
У заглибину-канаву.
Мила дзвонить вже із дачі:
-Де ти бродиш? Я чекаю!
А коханець ледь не плаче,
Все навколо оглядає.
Як же міг зловить він гаву?
Аж змокріла враз сорочка,
Раптом зирк… Ого! Об’ява,
Кимсь прибита до пеньочка:
«Якщо сіли ви в калюжу,
Чи відмовили педалі,
Вихід є, надійний дуже,
Подзвоніть» - і номер далі.
Подзвонив водій - невдаха.
Наче хто включив реактор:
Вилітає, наче птаха
Із кущів новенький трактор.
Тракторист цю справу знає,
І за лічені хвилини
Тільки руки потирає -
На дорозі вже машина.
-Триста гривень, і не менше,
Ти багатий, зразу бачу,
І щасливої дороги,
Дякую, що дав без здачі.
-Трохи дорого, одначе,
Послуга то невеличка,
Мав би совість ти, юначе,
Це погана в тебе звичка.
-Ти гадаєш мені легко
Цілий день в кущах стояти?
Без м’якенького дивана
Вас, нещасних, виглядати?
Іноді комусь вдається
Цю баюру засипАти,
То доводиться самому
Ще й канаву доглядати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848790
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.09.2019
автор: Катерина Собова