Земля навіки своїм супутником Місяцем пов'язана.
Не треба мати почуття правовірного магометанина,
Того що йде до чорної Кааби в тюрбані прочанина,
Уночі впершись в нього очима, цепеніючи м'язами.
Дивились на нього закохані, молоді під в'язами,
Коли безхмарна зоряна ніч у всесвіт простягнена
Виводила золотий серп, чіпляючи зір землянина.
Сідала не раз на нього мрія, фантазією зв'язана.
Почали ракети прудко від Земл з людьми злітати,
Деякі з них тривало вертілись Місяцем на її орбіті,
Бажаючи з синього неба зірки по одній знімати.
Усі рекорди були навколо Землі, як один, побиті.
Пилюку місячну американці приступили зчищати,
Коли знову на Землю повернулись щасливої миті.
(Сонет)
10 грудня 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848912
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 21.09.2019
автор: Володимир Кепич