Знов розгорнула чорні крила,
Домівки всі, теплом залила.
Така близька і незбагненна,
Немов чаклунка, незнищенна.
Мене ніколи не лишила,
І душу вже не раз зашила.
Безжально-ніжна, темно-сніжна,
І врешті, завжди дивовижна!
Вже мерехтять усі світила,
Щоб її врода майоріла.
Як прийде, то й билинка кожна,
Пізнає вмить на що спроможна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848992
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2019
автор: Redimun