Заздоровний тост

Заздоровний  тост  на  честь  ювілею  Галини  Василівни  Мазур

                                                                                                                                                                                   Царь  жила-была  девица,
                                                                                                                                                                                   Шепчет  русска  старина,
                                                                                                                                                                               Будто  солнце  светлолица,
                                                                                                                                                                               Будто  тихая  весна.
                                                                                                                                               Г.  Р.  Державин  «Царь-девица»,  1812
З  того  часу  промайнуло
Може  кільки  сотень  літ.
Ту  царицю  всі  забули,
Бо  нова  прийшла  у  світ.
Ця  цариця  –  наша  Галя
Появилась  на  зорі.
В  Масківцях  ох  і  гуляли,
І  раділи  Мазурі!
В  школі  старанно  училась,
Без  патлатої  руки
В  Переяслав  поступила
На  молодші  вчительки.
По  Союзу  направляють
Дипломованих  принцес,
Галя  в  область  попадає,
Де  нуртує  Дніпрогес.
А  коли  із  Дніпрогесу
В  Більшій  Крупіль  прибула,
То  красою  не  принцеса,
А  ще  кращою  була.
Очі  долу  опускали
Навіть  партсекретарі,
Її  спокій  чатували
Крупільські  богатирі.
Та  ось  в  Круполі  з’явився
Чи  царевич,  чи  козак.
Він  нікому  не  вклонився
І  не  скинув  кобеняк,
Прямо  в  хату,  на  коліна
Гуп!  
«Голубонько,  люблю!
Ой,  Василівно  Галинко,
Будь  моя,  прошу,  молю!»
…А  коли  зоря  займалась,
Стало  видно  за  вікном,
Наша  Галя  здогадалась,
Що  Григорій  агроном.
…Майже  тридцять  літ  у  парі,
Гриша  вже  не  агроном.
Було  з  медом  і  з  нектаром,
І  гірчиця  з  полином.
Та  в  сім’ї  найкраще  –  дітки.
Муж  Сергій  в  Оксанки  є,
Є  в  них  Юлечка,  як  квітка,
Є  нормальне  житіє.
То  ж  піднімем  повні  чарки,
Що  виблискують  вогнем,
Привітаєм  ювілярку
Із  з  її  прекрасним  днем.
Хай  щастить  і  здоровиться,
Усміхається  життя,
Хай  педнива  колоситься
України  майбуттям.
Наді,  Любі  –  двом  сестричкам,
Мамі  –  ясних,  теплих  днів,
Щоб  вогонь  добра  сторіччя
В  їх  серцях  не  тлів  –  горів!
Щоб  життя  було  милішим,
А  не  як  прокислий  квас,
Скажем:  «Гірко!  Галя  й  Гриша!
Поцілуйтеся  при  нас
І  не  раз,  а  много  раз.»
Із  іскристим  вище  чарки!
Хай  недоля  обмина,
За  здоров’я  ювілярки
Вип’єм  всі  !  І  всі  до  дна!

20.01.2000  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849117
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: САВИЧ