Летить життя крізь білі заметілі
Крізь весни сині й літечка розмай
Клином лелечим, з ранами на тілі,
З незгодами і згодами всіма.
Летить життя. Життя людське – не казка,
Бо слід лишає в просторі буття.
У нім є все: кохання, зрада, ласка
І непрості хвилини каяття.
Летить життя й над прірвою, де болем
Долався крок, де ворога поріг
На полі незакінченого бою
З молитвою, аби Господь зберіг.
Летить крізь літо й снігові завії,
Крізь дні і ночі – до нових звитяг,
Летить крізь бурі, зливи, суховії,
Не боячись утрапить в забуття.
Крізь осені летить воно і весни,
Шукаючи із лабіринту шлях.
Та тільки молодість ніколи не воскресне
І сила не відновиться крилят.
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849147
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2019
автор: Ганна Верес