Якась ти, осене, змарніла
І зовсім ти не золота –
Трава посохла і зчорніла,
І вітер виє неспроста.
Настільки висушив повітря,
Що стогне матінка-земля,
Здіймає куряву як пір’я
Й пилюкою усе встеля.
Нема величності у вбра́нні,
Жовтогарячих кольорів.
Дерева стогнуть у чеканні:
« Води подайте і дощів».
Коричневе засохле листя
Тихенько падає в траву.
Я так чекала падолиста -
Посуху маю вітрову..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849309
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2019
автор: Ольга Калина