* * *

Коли  на  обрії  тихенько  рожевіє,
Палітра  фарб  вже  розлилась  на  полотно.
І  сонце  діаманти  свої  сіє.
Спинюсь  на  хвильку,  гляну  у  вікно.

У  цей  момент  так  серденько  радіє,
Знов  від  краси  мов  дзвоник  б'є  воно,
В  цей  час  уся  природа  мліє.
Немов  пірнула  вся  в  п'янке  вино.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849450
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2019
автор: Redimun