Зі мною доля в піжмурки гуляла,
То я ховавсь, а доленька шукала,
То доленька ховалася моя,
Вже кілька літ іі шукаю я.
Вже інколи я й сам себе питаю,
Невже у мене доленьки немає?
Чому ти доленько така сумна?
Надворі осінь, а прийде зима...
До кого тоді серцем пригорнуся?
Кого зігрію я своім теплом?
З ким радістю і смутком поділюся?
Щоб легше жити нам було обом.
А може ти у квітах заховалась?
В найкращих квітах, доленько моя,
І так, немов дівчина закохалась,
Та й ждеш, коли прилину серцем я?
А осінь гонить хмароньки осінні,
І сіє в душу смутку холоди,
Чекаю доленьку у настроі весільнім,
Куди ж ти ділась, доленько, куди?
Зі мною доленька у піжмурки гуляє,
Та вірю я, знайдеться ще вона,
Бо у житті інакше не буває,
Бо після зим приходить знов весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849456
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2019
автор: Амадей