Тримай мою руку, ще подих зі мною побуть,
Спини мене поглядом таким заважким, щоб пізнати
Я серед людей згубила усю свою суть.
Ким були з тобою, й якими могли уже стати.
Ось твої вуста замовчали.
Для чого слова?
Кричати...
Молити...
Пробач.
В мені так мало сили.
Склонила плече і впала навколішки я
І навіть мій Бог не знає, як все це спинити.
Провулками страху до тебе - мої думки,
Крізь відстань і час минають важкі дороги
Де люди стають не рідні й такі чужі
Ми там відбулися.
І стали уже не знайомі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2019
автор: Lesyunya