А що, коли дійсно нас Доля звела,
Щоб жить і любить і від щастя п"яніти,
Від щастя щоб обертом йшла голова,
Щоб людям красу дарувать в цьому світі.
Любити, та так, як ніхто не любив,
Співати пісні, що під стать солов"іним,
Якщо хтось із чаші цієі надпив,
Коханням навіки щоб став одержимим.
Щоб квітла краса в нього завжди в душі,
П"янкі солов"і у душі щоб співали,
Щоб ніжні лилися із серця вірші,
Не знав у житті щоб жалю і печалі.
Зимою, в хурделицю квітли сади,
І серденьку в грудях завжди було тісно,
Хотілось кохання зустріти завжди,
І пити доп"яну любов свою пізню.
А що, коли справді, Господь нам послав,
Оте, що не кожному в світі дається,
Вогонь щоб кохання у грудях палав,
Й пісні дарувало закохане серце.
Якщо мені Бог у житті дарував,
Частинку своєі Святоі Любові,
Щасливий я тим, що в житті покохав,
Й любов я дарую в піснях і у слові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849541
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2019
автор: Амадей