[youtube]https://youtu.be/QKX_if0hWp4[/youtube]
Йду в туман, а що за ним не знаю,
Сховав мабуть, бурштинову осінь,
Подих свіжий, п`янить відчуваю,
Небо сіре, загубилась просинь.
Тримав тайну, попереду, що там,
Чого жду? Та я мрію все ж несу,
Хоч летить, час, як скакуни літа,
Пригорну, їх у осінь понесу.
Нехай прийме, мене таку, як є,
Вже руда, а я із сивиною,
Не боюсь, як з відерця дощик л`є,
В душі те́пло, не буду сумною.
Тож ти поруч, йдем разом у осінь,
В туман сизий, лиш за руку візьми,
Серця наші, відданості просять,
Тож й дощі, часті витримаєм ми.
20.09.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2019
автор: Ніна Незламна