Ви чуєте, як б’ється серце?
Ви чуєте його чи ні?
Послухайте, як воно б’ється!
Ти чуєш його вдалині?..
Я відкрию тобі таємницю
І ти вмить зрозумієш усе…
Це мамине серце б’ється,
Тепло нам на крилах несе,
А чуєте? Чуєте голос?
То чуєте чи ні?
Той ніжний материнський голос…
Я чую цей голос у сні!
Я чую його перед сном,
Коли не насниться мені
Весна під осніннім вікном…
Почуйте, що каже матуся!
Почуйте,що каже вона!
Я до неї душею горнуся
І пишу її срібні слова:
«О, гляньте, осінь за вікном…
Я допиваю свою каву,
А що ж за доньчиним вікном?
Чи вона добре вночі спала?!
Чи їй наснилася весна,
А ,може, той, кого кохала?!
Вона розкаже мені все,
Бо я не хтось, я – її мама!..
Я мама : любов і турбота,
Я мама : весь світ і сім’я .
Я мама : буденна робота.
Я мама : у віршах зоря!
Я мама – люблю вас, люблю,
Я мама - і я вас плекаю!
Я мама : зроблю…все зроблю!
І те, що не вмію, і те, що вже знаю!
Я мама – дзвоніть і пишиіть –
Без вас мій вогонь не палає!
Я мама – до мне прийдіть ,
Бо вас, мої діти, чекаю!
Чекаю ось тут, у вікна,
А смуток у серці палає,
Бо сина нема…і доньки нема,
А я вас щодня тут чекаю…»
Вона нас чекає, ви чули?Чекає!
Тебе і мене, а чи просто дзвінка,
Та мабуть матуся не знає,
Що часу у буднях, ну, майже нема…
Та є він!Та є!
Вона ж його мала,
Коли все робила і нас научала,
Коли нас плекала, не спала, зітхала…
Упала б, та жінка ця твердо стояла!
А ми?.. В своїй буденності завжди,
Ніяк не можемо прийти :
Послухати те серце,
Послухати!Допоки б’ється!..
Ех,друзі, якби ж ви знали, як пташці приємно засинати і прокидатися під крилом птиці…Так і сьогодні, у своїх 18, я не тямлю себе від щастя, коли приїжджаю додому і вмощуюсь біля матері, під її могутнім крилом, яке зазанавало стільки болю, боротьби, поразок, перемог, взлетів і падінь разом зі мною…Не дарма я завжди казала :
«Нехай ідуть собі роки,
А я вертатимусь до мами!
На наші маленькі стежки,
Своїми дорослими шляхами!!!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849776
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2019
автор: Володимирівна