Прости, що я була відвертою,
Прости, що так тобі усе сказала!
прости, що спогади, що були часом стерті
я в пам’яті твоїй реставрувала
Я знаю, це було непросто й боляче
І також знаю, що я часто помилялася
Але чому тепер ми так не хочемо
Забути про «закони» досконалості?
Забути про немудрі наші принципи,
Забути про історії минулого,
Зробити наші дні погожі вічними
Та вірити у щастя, що збудуємо?
Якщо ти не простиш – я зрозумію
І знай, що зла на тебе не тримаю
Та якось жити я по-іншому не вмію!
на роздоріжжі цім – я щастя обираю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849879
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2019
автор: foxygirl