І тільки зараз це кінець, невже, нарешті,
Для неї це так важко, і вона не може.
Витирає цю помаду кольору черешні,
І хоче вже в дорогу, мабуть допоможе.
Всьому завжди є свій час, і розлуці теж,
Давно прощалась, та не відпускала.
Поведінку ту не пояснити, їй немає меж,
Вона нікого щиро так не обіймала.
Ти не злись, ну такий її характер, бачиш,
Твої слова почула, хоч для неї і гіркі.
Просто ти для неї щось велике значиш,
Ти заспокоюєш руки та уста її тремкі.
Їй було добре й затишно з тобою,
І байдуже, що про тебе там казали.
Її серце ти покрив легкою пилиною,
Такою її люди не бачили й не знали.
Цієї ночі пошепки промовить: “я зникаю”,
Нехай твоє життя невдачі всі минають.
Для тебе щастя тихо в Бога поблагає,
Бо коханим людям гірше не бажають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2019
автор: Катрін Гарай