Нам так бракує слів, коли їх сотні...
Спинись на мить ,спини мене й отям;
Я знов ловлю у вічності на дотик,
Свого життя закинутий штурвал.
Навколо тиша,наче безголосся...
Лікує ран обшарпані шматки.
Отам де ти- то праведна дорога;
А далі все - незвіданні світи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849973
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: Solomia