ДОБРИЙ ВЕЧІР

шапка
з  овечої  чорної  вовни,
зірок  повна,
прикотилась  і  впала  звисока
у  гостролисті  осо́ки

затріпотіли  –  б`ються  в  осо́ках  зірки,
наче  карасики  чи  окуньки,  -
прагнуть  ву́стриб  дістатися  до  ріки,
до  живої  води,
попри  гатки  і  неводи

розшнуровую  
на  черевиках  шнурки:
воду  срібну  у  золотому  відерці
несу  в  лівій  руці,
обережно  скраю
довгоногим  лелекою
босяком  ступаю
по  густій  осоці́́,
де  заплутались,  як  мальки,
і  відчаялись  достри́бати  до  ріки
дрібні  зірки  –
їх  проворно  виплутують  з  осоки́
самозрячі  мої  пальці,
що  на  правій  руці

у  срібній  воді  в  золотому  відрі
рясно  і  холодно  сяють  зорі

стою  на  кам`яному  містку
і  навмання
висипаю  з  відра  у  річку
зірок  скупчення  

розбігаються  лоном  живої  Ріки
щасливі  зірки  -  
у  безмежних  просторах  космічні  Галактики

…а  шапка  з  овечої  чорної  вовни
зачепилася  на  вербі
і  колишеться,  снами  солодкими  повна

…за́тишних  снів  тобі…

21.09.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2019
автор: Валя Савелюк