Осінній подих… Сум довкола
У сонця промені краде…
Незвичний запах матіоли…
Чи спомин літа тихо йде?
Аж ні! Тендітна й навіть квола,
Там, де вже висохла трава,
Розквітла ніжно матіола –
Хоч непримітна, та жива!
І хай нема тієї сили,
Яку дарує ряснота,
Та квіти ніжністю світили,
В них сила духу пророста…
Душі лавандово торкнулась
Печально й радо водночас.
І так по-літньому всміхнулась,
Що потепліло в серці враз.
Своє я літо відпустила…
Диктує осінь вже вірші.
А квітка спогад розбудила,
І заяснішало в душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850037
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2019
автор: ЮНата