Я слухала осінній дощ краплистий,
Що несміливо крок робив за кроком.
А згодом, мов розірване намисто
Частіше сипав шумовитий докір.
Як наче невдоволений був світом,
Який припав гріховним сірим пилом.
Старанно очищав розлоге віття,
І жадібно земля ту воду пила.
Засуха душ і дощ контрастно-щедрий
Змивав байдужості тюки, зневіру.
Живильного дощу хотілось цебро,
Відчути смак добра в бурхливім вирі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850107
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)