Вранці-рано мама-киця в магазин ходила.
В магазині мама-киця молока купила.
Наварила смачненької каші. Що й казати!
Стала Мурчика малого до сніданку звати.
"Я не хочу! Я не буду! Їсти я не стану!
Піду краще на маленьких рибок я погляну",-
так кричав малий синочок. Що було робити?
Мама-киця стала борщик на обід варити.
Дуже смачним вийшов борщик! Є в ньому грибочки.
Обідати кличе мама малого синочка.
А він знову:"Я не хочу! Зранку я наївся."
Від слів його, неправдивих, кіт-тато засмутився.
А вечеряти не звали... Мовчки собі їли.
Сидів Мурчик, гірко плакав. Гратись не мав сили.
Не хотіли із ним гратись, біля нього сісти.
Зрозумів малий Мурлика, що треба все їсти!
Полюбив він ковбасу, смачний борщ і кашу.
Вареники і млинці, капусту і м'ясо.
Їв він моркву й буряки, яблука і сливи.
І тепер здоровий він, і такий щасливий!
В школі вчиться залюбки, гарно вже читає.
Все встигає він робить, всім допомагає.
Якщо хочеш у житті і ти успіх мати,
то з таких, як Мурчик наш, треба приклад брати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850151
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2019
автор: Надія Башинська