До тебе йду крізь виміри, крізь час.
Бо смерть це не кінець, - лишень початок
Той, Хто веде, оберігає нас
Й дає можливість шлях свій обирати.
Іду до світла із пітьми цих днів.
Працює серце й мозок - все в порядку.
От тільки світ спинився. Знахабнів.
У хаосі думок шукає підзарядку.
Щодня іду, щоби спинитись вмить.
В котру із них ніяк не можу знати
І доки щось в мені іще горить
Щоразу так, наче востаннє, з хати.
Іду щаслива - кожен Божий день,
Коротшає дистанція між нами.
Коли прийду... Впізнаєш ти мене?
Дозволять нам торкнутися руками?
Іду до тебе. Легко. Навпростець
Через ці дні, і ночі, і тривоги...
І вірю в те, що люблячий Отець
Не дасть зійти із вірно дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850168
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.10.2019
автор: Дарія Типчук