Тебе штовхаю в прірву забуття,
Собі сама викручую я руки,
Крамсаю пам'ять та німа мольба,
Мене кидає у безсонні муки.
Якась жорстока у душі війна,
Тебе із пам'яті безжалісно стирає.
Червона нитка, як вузька стезя,
Нас двох в гріху, як гадина єднає.
Між нами пролетіла заметіль,
Тобі у спину я і плачу і сміюся.
Вже від розлуки притупився біль.
Та нитку цю пірвати не рішуся.
Лю...
жовтень, 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850200
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Лю