Горіла скрипка Страдіварі,
Горіла полум’ям ясним.
І роздавала диво-чари,
Комусь приходила у сни.
То розгорялась, наче ватра,
То ледве тліла – жар один…
Вона усього була варта,
Вогонь її був наче джин.
Перебирали струни пальці,
Немов шукали щось в меню.
Скінчилась полька, грала вальси,
Завжди з краплиною вогню.
Лише тоді, коли маестро,
Водити перестав смичок.
Потухла скрипка і оркестр,
Вогню утратив язичок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850201
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.10.2019
автор: Віталій Назарук