Пожовклі крила осінь опустила,
Одягши в золото дерева і кущі,
Тумани сиві в ранки запросила,
Накрила ними став і комиші.
Пробіглася по зораному полю,
Де перед цим лежала ще стерня,
Удосталь накопала бараболі.
Десь під Воздвиження сховалася змія.
Дощами частими вона не раз умилась,
Принади пам’ятаючи свої,
Зібравши врожаї, ледь притомилась,
Та хлібові зраділа на столі.
26.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850265
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Ганна Верес