Сльозами небо милося весь день.
І сад тремтів від вітру хороводів.
Густіла смута. Тішились лишень
Криниці всохлі й власники городів.
Коти й собаки здиміли кудись.
Птахи сховались у густому гіллі.
Ще вчора ясно сонцилася вись,
А нині вся у чорному вугіллі.
Збезлюднилися вулиці, двори.
Майдан віддали мряці отамани.
Чи задум цей – пустити дощ, згори?
Чи нам його накликали шамани?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)