Розпочала знов осінь откровення,
Сплітаючи мереживо з листків.
Краплинами дощі упали в жмені,
Мелодія почулась скрипалів.
Полинула так високо у небо,
Лишилась відголоском журавлів.
Цілунком доторкнулася до тебе,
Непосидючих, лагідних вітрів.
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття свої.
Розкрий оте щасливе серцю кредо,
Бо лише раз живемо на землі.
Нехай та осінь тільки наша буде,
Вплітається коханням у вінок.
І закружляє листопадом всюди,
Впаде під ноги стомлений листок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850305
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)