Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Бо ж сіять житечко пора,
весь урожай зібрали.
А він чомусь не поспішав.
Може з дороги збився?
Тепер шумів він між гілля.
Ой, як розгомонівся...
А як він весело співав!
Я чув його спросоння.
Веселі нотки розсипав
по всіх-всіх підвіконнях.
Я чув його... і розумів
ту тиху, дзвінку мову.
Здавалося, співав мені
він ніжну колискову.
Ой, як він весело шумів!
А світ весь прислухався,
як легким дзвоном ноток тих
навколо розсипався.
По зелен-листу, й золотім,
стрибали нотки чисті.
На мить стихали лиш в ряснім
калиновім намисті.
А ще він весело стрибав,
бо ж розгулявсь на волі.
В житах озимих проростав
у нашім ріднім полі.
Садки й городи поливав,
щоб напилися вволю.
Щоб все весною зацвіло -
благословляв він долю!
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Посієм житечко. Пора.
Що прийде час цей... знали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850373
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2019
автор: Надія Башинська