Лягав, наче хустка, на березі синій туман,
Ховалося сонце за пагорбом в далі червоні.
Плескалася хвиля, неначе бив в бубон шаман,
На лузі під лісом хропли неосідлані коні.
Зірки миготіли, а вітер гнав хмари на схід,
Який був вже темний, хоч захід світився червоно.
Роса вечорова здавалась холодна, як лід
І так мерехтіла, неначе калинові грона.
Стихало усе, замовкали в гаях солов’ї,
А західні хмари ковтали останнє проміння.
А захід в міжхмар’ї ще довго чомусь пломенів
І зорі летівши, снували своє павутиння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850534
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: Віталій Назарук