Думки –як вітер, що зриває дах
І в душах позакручує торнадо.
Втрачає крила у неволі птах,
І драма проростає в клоунаду…
І рій думок – розірваний мішок,
Нема основи – не дозріють зерна.
Краса спроваджена в тотальний шок,
Психологічні – найстрашніші терни…
Розкласти б їх по правильних місцях,
Залежно від проблем і виконання,
Щоб спокою не втратить і лиця,
Не довести б лиш душі до конання.
9 серпня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2019
автор: палома