Наш маршрут
лежить в одну сторону -
Крізь туманів живих вуаль...
А над ним, ніби чорні ворони -
твій неспокій,
моя печаль...
І зупинок його не лічено,
хоч насправді -
лише одна.
Може, долею непомічені,
ми сягнемо скоріше дна*?..
Наш маршрут
простягнувся венами,
крізь осінній атракціон...
Ми ніколи назад не вернемось.
Не повторимо знов цей сон.
Теплим леготом заколисані,
обіймаючись на межі -
засинали близькі, немислимо,
а прокинулися - чужі...
Де розійдуться наші колії
у туманну осінню даль -
ми розділимо щастя порівно
і підемо за вертикаль...
[b][i]Музичний фон твору
https://www.youtube.com/watch?v=y7e-GC6oGhg [/i]
[/b]
*дно - [i]в даному випадку мається на увазі, як внутрішня глибина людського єства.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850696
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2019
автор: Сонячна Принцеса