Аби ж було просте все і зрозуміле,
Ось тобі чорне, а ось абсолютно біле,
Ось чиста правда, а от вже брудна брехня,
Хтось наче янгол, а хтось повсякчас свиня.
Легше б жилося певне в такому світі.
Кожен був правий і очі на все відкриті.
Щось один раз обери і веди свій бій.
Тіло не мертве? Тоді ти цілком живий.
Сумнівів жодних, що вигризають душу,
Легко тоді обирати між хочу й мушу,
Всіх поділити на друзів і ворогів,
Вірити раз і назавжди в одних богів.
Сум не мішати із радістю, сміх з плачем,
Знати, кохання - то біль і хотіти знов ще.
Вірити в те, за що когось розіп'Яли.
Мати понад усе свої ідеали.
Попри вагання і сумніви йти вперед.
Маючи страх висоти, вирушати на злет.
Світ не такий простий: перемоги й жертви.
Можна любити так, щоб за це померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850781
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2019
автор: Марина Панфьорова