Тебе чекати вміла і хотіла,
Лиш закрадалось в душу каяття...
Коли торкалась до твого я тіла,
То відлітала в чисте небуття…
Тебе чекати і шукати спокій?..
Не тяжко було … Сміхом залилась...
У тих блаженно безкінечних років
Я сил й терпіння, мабуть напилась.
Тебе чекати… Вічність розгулялась,
Химерна злість пронюхує стежки…
Ступати слідом я вже не боялась,
Не малювала крапки і дужки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850856
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2019
автор: Людмила Мартиненко