Пр: Веде удаль мене дорога,
Веде через усе життя.
Що почалася від порогу
І повела через жита…
Поміж житами вдалину лежить життя мого дорога,
Зустрів тут долю й сивину, були і радощі й тривоги.
Дорога ця, як битий шлях, оберігала від нещастя,
Вилась, як змійка по полях, проте не повертала часто.
Інколи брів, частіше йшов, сміялись гори і долини.
На ній я доленьку знайшов, там де квітує кущ калини.
Я зупинявся на путі… Часами солов’ї співали…
Жита, вони мені святі, мене із долею вінчали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850910
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2019
автор: Віталій Назарук