Жовтень - жовтень пожовтив на деревах коси,
Срібним сяйвом притрусив вранішнії роси,
Затягнув він ремінець на багряних штанцях,
Квітам голови крутив на веселих танцях
Обіймав за талію червону калину
По полудні вже стелив з полотна ряднину.
Розбишака знахабнів! Усе в його волі!
Але вітер зупиняв той порив поволі...
Все, як в казочці старій - кожен владарює,
Та лиш вітер знає те , хто чого вартує:
Ані серпень не спече, жовтень не остудить
Коли вітер-чародій стужу не розбудить
Тільки вітер відчайдух - небо... гомін... крила...
Хто спинив коли той дух? Там, де вітер - сила!
Хто спинив його політ- вільний, наче сокіл,
Чи зумів заборонить помах крил широкий?
Жовтень- жовтень, замети! Вітрові - під силу,
Всі зажури у світи і мандруй у зиму
Пташеняті всип зерна, горобини жменьку
І весну хутчіш неси з вітерцем тепленьким.
Н.Карплюк- Залєсова.
08.11.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851078
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова