Шукаю друга я в калюжі,
а віддзеркалення лякає.
Мистецтво потребує дуже
жертв. І це мене вбиває:
Відрізать вухо як Ван Гоголь
і в пічку сенс всього життя.
Щоб закопали в землю живого
та без скорботи почуття…
Кричу – ніхто мене не чує.
Позаливали нафтой вуха,
а розуму, чомусь, бракує.
Ма́буть, не знайду я друга…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851177
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 12.10.2019
автор: БРОНИСЛАВ ПОТОЦЬКИЙ